Надолуження освітніх втрат. Публікація про закордонний досвід

 

    Наздогнати шкільну програму без психологічного дискомфорту учнів - ось нині завдання № 1. 
    Все це важливо зробити правильно, з користю для дітей і їх батьків, адже явище педагогічно некомпетентних батьків, дистантних сімей, ззовні благополучних сімей, явище різних залежностей дітей посилилось карантинними обмеженнями і повномасштабною війною в Україні, а також світовим дисонансом. Краще і не придумаєш, а гірше немає куди. У цьому контексті вчителям, батькам і дітям треба думати про краще майбутнє у країні. Ось чому зявилось в освітньому просторі поняття "надолуження освітніх втрат". 
   Андреас Шляйхер, директор із питань освіти в Організації економічного співробітництва та розвитку, досліджував освітню ситуацію в країнах, що зазнали природних катаклізмів та воєн. А також упродовж двох років аналізував наслідки ковіду для навчальної спільноти. 
Детальніше читайте про це тут
Закордонні колеги в освіті запропонували для початку зробити такі кроки:

• адаптувати та продовжити час навчання;

• забезпечити гнучкість навчальної програми та плавні шляхи навчання в системі. Це дозволяє відновити навчання на будь-якому етапі, підхопити та наздогнати його;

• адаптувати навчальні стратегії та педагогіку до індивідуальних потреб. Важливо адаптувати стратегію викладання, зрозуміти, як пристосувати навчальний процес до різних потреб здобувачів освіти, які отримали травматичний досвід.

Далі пропоную запамятати і враховувати позитивні кроки у цьому напрямі інших країн:

• Колумбія - персональна підтримка та соціально-психологічна робота з учнями під час навчання; Дихай, рухай, відпочивай

• Україна, Велика Британія, Іспанія - онлайн-школа, онлайн-наставництво, онлайн-репетиторство

• Данія, Фінляндія - продовження часу навчання (домашні завдання у школі)

• Франція (надолуження під час канікул, застосування додаткових онлайн-ресурсів)

• Австрія, Німеччина, Італія - збільщити штат школи для посилення індивідуальної допомоги учням

На мою думку, продовження навчання знімає психологічний тиск програмних вимог, але до цього треба бути готовим психологічно як батькам і учням, так і самим вчителям. Мені сподобався досвід виконання домашніх завдань у школі, завжди вважала, що учні додому мають іти вільні для інших соціальних справ. Це може стати дієвим. 
Ось такі пропозиції і дії зроблено у інших зарубіжних країнах, а яка ваша думка щодо способу надолуження освітніх втрат? Чекаю відгуків і пропозицій......