У стані війни всі живуть під звук повітряної тривоги. Це викликає у когось перепади настрою, у когось ступор і небажання працювати, хтось навпаки додатково щось читає і ще більше заглиблюється у роботу, комусь взагалі неможливо працювати через розбиті будинки і від'єднаний інтернет. 

    Як відомо, навчання у закладах освіти поступово відновлюється, а у закладах Чернівців триває з 14 березня у дистанційній формі.

ЩО ПОТРІБНО ДИТИНІ, ЩОБ ВІДЧУВАТИ СТАБІЛЬНІСТЬ

• Рутина. Звичні дії, розклад дня, ритуали, створення нових правил і рутин.
• Легітимізація почуттів та емоцій. “Усе, що ти зараз відчуваєш, – нормально”. Нормально відчувати лють, пригнічення, лаятися.
• Контакти. Збереження та підтримання контактів, нові знайомства. Як тільки вдається, давайте дітям можливість спілкуватися.
• Що заспокоює: тіло (вправи на релаксацію, йога), правдива інформація, дозування інформації.
• “Я можу”. Треба розуміти, що безпомічність – травматична. Тому варто подумати і зробити те, на що я можу вплинути, що я вмію, прості завдання, з якими легко впоратися. Наприклад, я можу стрибати на попі, можу розтягуватися, пити воду. Усе це виводить зі стану безпорадності.
• Надія. “Коли все закінчиться, я…”. Запитайте себе й розмовляйте про це з дітьми.